Великий тлумачний словник сучасної мови

проперчувати

пропе́рчувати

-ую, -уєш, недок., проперчити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 Насичувати страву перцем.

2》 перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проперчувати — пропе́рчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проперчувати — ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що. 1. що. Насичувати страву перцем. 2. перен., розм., кого. Піддавати гострій критиці кого-небудь. – Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (В. Речмедін).  Словник української мови у 20 томах
  3. проперчувати — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. проперчувати — ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Насичувати страву перцем. 2. перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь. — Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (Речм., Весн. грози, 1961, 291).  Словник української мови в 11 томах