пропоротий

пропо́ротий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до пропороти.

|| пропорото, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. пропоротий — пропо́ротий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пропоротий — ПРОПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пропоро́ти. Пасєков зазирнув під крило [машини], – скат був пропоротий, барабан розбитий вщент (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
3. пропоротий — ПРОПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропоро́ти. Пасєков зазирнув під крило [машини], — скат був пропоротий, барабан розбитий вщент (Перв., Дикий мед, 1963, 293).  Словник української мови в 11 томах