простертий

просте́ртий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до простерти.

2》 у знач. прикм.Який простерся, простягся де-небудь, на чомусь.

Значення в інших словниках

1. простертий — просте́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. простертий — ПРОСТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до просте́рти. Згорблена постать старої з простертими перед себе руками, суха й рішуча, здавалась страшною серед безлюддя (М. Коцюбинський); Я застиг із простертими руками (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. простертий — ПРОСТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до просте́рти. Згорблена постать старої з простертими перед себе руками, суха й рішуча, здавалась страшною серед безлюддя (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах