Великий тлумачний словник сучасної мови

проступок

просту́пок

-пку, ч.

Вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проступок — просту́пок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. проступок — моск. вчинок переступ, провина  Словник чужослів Павло Штепа
  3. проступок — ПРОСТУ́ПОК, пку, ч. Вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина. Се був голос її [Рахери] батька. Голос Андронаті, яким проклинав за непослух і проступки (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. проступок — Про́ступок, -пку м. 1) Прегрѣшеніе, вина. Перед Господом Богом грішимо всілякими проступками, — всілякими гріхами. ЕЗ. V. 102. Підвести кого на проступок. Котл. МЧ. 427. 2) Проходъ. Він мені що далі, то все більше проступку не дає, а я втікаю, ховаюсь од його. Г. Барв. 394.  Словник української мови Грінченка