пряний

пря́ний

-а, -е.

1》 У коренях, листках чи плодах якого містяться ароматичні або пекучого смаку речовини, що використовуються як прянощі (про рослини).

2》 Приготовлений або зроблений із використанням прянощів. Оселедець пряного засолу.

3》 Різкий, але приємний (про запах, смак і т. ін.).

|| Просякнутий різкими, але приємними запахами.

4》 зах. Смугастий.

Значення в інших словниках

1. пряний — пря́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пряний — див. пахучий  Словник синонімів Вусика
3. пряний — ПРЯ́НИЙ, а, е. 1. У коренях, листках чи плодах якого містяться ароматичні або пекучі на смак речовини, що використовуються як прянощі (про рослини). Овочі .. поділяють на такі групи: бульбоплоди..; корнеплоди..; капустяні..; цибулеві..  Словник української мови у 20 томах
4. пряний — ГО́СТРИЙ (з великою кількістю солі, прянощів, спецій), ПІКА́НТНИЙ, ПРЯ́НИЙ (з прянощами); ПЕКУ́ЧИЙ (який викликає відчуття опіку). Любити гострі страви; Гострий перець; Пікантна підлива; Його (кофе) змінила легка закуска з гостроприправлених, пряних овочів і городини (Ю. Смолич); Пекучий імбир.  Словник синонімів української мови
5. пряний — Пря́ний, -а, -е Полосатый. Желех. Зарикала коровочка, зарикала пряна. Гол.  Словник української мови Грінченка