пріч
I діал.
1》 присл., від кого, чого, звідки і без додатка. Невідомо куди; геть.
Не пріч у знач. присудк. сл. — про бажання зробити що-небудь, схильність до чогось.
2》 виг. Геть.
II прийм., з род. в., діал.
За винятком, крім.
Великий тлумачний словник сучасної української мови