путь

-і, ж., заст. ч.

1》 Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога.

|| Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Повітряні путі.

|| перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки.

2》 Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях.

|| Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь.

|| перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. Прокладати путь. Розчищати путь.

3》 Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь.

|| Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс.

|| перен. Спосіб здійснення чого-небудь.

|| перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.

Наставляти на путь істини кого — даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті.

4》 Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож.

Збирати в путь кого — допомагати комусь готуватися до подорожі.

5》 заст. Пуття.

6》 муз. Основний голос (мелодія) у давньоруському церковному багатоголоссі.

Значення в інших словниках

1. путь — путь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. путь — Шлях, дорога, поет. путь-дорога; (світил) орбіта; ФР. відстань; (куди) напрям, маршрут, курс; (далека) подорож; (терниста) поле <�діяльности>.  Словник синонімів Караванського
3. путь — див. дорога  Словник синонімів Вусика
4. путь — Основний голос (мелодія) в давньоруському церковному багатоголоссі. Виконавці П. звались путниками.  Словник-довідник музичних термінів
5. путь — ПУТЬ¹, і́, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. – Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (В.  Словник української мови у 20 томах
6. путь — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, ..  Фразеологічний словник української мови
7. путь — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)...  Словник синонімів української мови
8. путь — Путь, -ті́, -ті́, пу́ттю; путі́, -те́й (ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. путь — Путь, -ті I ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, — т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань).  Словник української мови Грінченка