піано

піа́но

присл., муз.

Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору).

|| у знач. ім. піано, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору.

Значення в інших словниках

1. піано — піа́но 1 прислівник спосіб виконання музичного твору незмінювана словникова одиниця піа́но 2 іменник середнього роду звучання музичного твору або його фрагменту  Орфографічний словник української мови
2. піано — ПІА́НО, присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (О. Кобилянська); // у знач. ім. піа́но, невідм.  Словник української мови у 20 томах
3. піано — піа́но (італ. piano, букв. – тихий) муз. тихо, нечутно.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. піано — Скорочення: р; тихо грати або співати музичний твір; протилежне до форте; дуже тихо — піаніссімо (рр).  Універсальний словник-енциклопедія
5. піано — ПІА́НО, присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (Коб., III, 1956, 227); // у знач. ім. піа́но, невідм.  Словник української мови в 11 томах