півголосний

півголосни́й

-а, -е.

1》 Тихий, не дуже голосний.

2》 у знач. ім., лінгв., півголосний, -ного, ч. Голосний звук, що входить до складу дифтонга і не утворює складу.

Значення в інших словниках

1. півголосний — півголосни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. півголосний — ПІВГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Тихий, не дуже голосний. – Добрий вечір, – сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (О. Кобилянська). 2. у знач. ім. півголосни́й, но́го, ч., лінгв. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу.  Словник української мови у 20 томах
3. півголосний — ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А.  Словник синонімів української мови
4. півголосний — ПІВГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Тихий, не дуже голосний. — Добрий вечір, — сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (Коб., III, 1956, 193). 2. у знач. ім., лінгв., півголосни́й, но́го, ч. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу.  Словник української мови в 11 томах