Великий тлумачний словник сучасної мови

підгукувати

підгу́кувати

-ую, -уєш, недок., розм.

Вигуками підтримуватіи кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось.

|| Гукати кого-небудь, підкликаючи до себе.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підгукувати — підгу́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. підгукувати — ПІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Вигуками підтримувати кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. Попадя, почувши нелад, перша замовкла, за нею Проценко, один Довбня, наче змовився спершу, одно підгукував попові (Панас Мирний); – Ми протестуємо!...  Словник української мови у 20 томах
  3. підгукувати — ПІДГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Вигуками підтримувати кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. Попадя, почувши нелад, перша замовкла, за нею Проценко, один Довбня, наче змовився спершу, одно підгукував попові (Мирний, III, 1954, 211)...  Словник української мови в 11 томах
  4. підгукувати — Підгукувати, -кую, -єш гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Левиц. І. 16. Колісник підгукував... кумі. Мир. Пов. II. 69.  Словник української мови Грінченка