підчитувати

підчи́тувати

-ую, -уєш, недок., підчитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

1》 розм.Читати трохи або додатково до прочитаного раніше.

2》 спец. Читати вголос текст оригіналу для того, щоб інша особа звіряла при цьому текст копії.

Значення в інших словниках

1. підчитувати — підчи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підчитувати — див. читати  Словник синонімів Вусика
3. підчитувати — ПІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. 1. розм. Читати трохи або додатково до прочитаного раніше. – Якщо чогось не знаєш, сам підчитуєш (Ю. Мушкетик); – Вечорами й тепер підчитую потроху, щоб не відстать... (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
4. підчитувати — ПІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. розм. Читати трохи або додатково до прочитаного раніше. — Якщо чогось не знаєш, сам підчитуєш (Мушк., Серце..  Словник української мови в 11 томах