піротехніка

піроте́хніка

-и, ж.

Галузь техніки, пов'язана з виготовленням горючих і вибухових сумішей, сигнальних вогнів, ракет, феєрверків.

|| Горючі й вибухові суміші, сигнальні вогні, ракети, феєрверки.

Значення в інших словниках

1. піротехніка — піроте́хніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. піротехніка — ПІРОТЕ́ХНІКА, и, ж. Галузь техніки, пов'язана з виготовленням горючих і вибухових сумішей, сигнальних вогнів, ракет, фейєрверків; // Горючі і вибухові суміші, сигнальні вогні, ракети, фейєрверки. Над нічиєю землею щохвилини злітали ракети, німці себе підбадьорювали піротехнікою (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. піротехніка — піроте́хніка (від піро... і техніка) галузь техніки, пов’язана з виготовленням освітлювальних, сигнальних, трасуючих, запалювальних, димових та інших спеціальних сумішей, а також ракет, снарядів, що їх наповнюють цими сумішами.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. піротехніка — Галузь техніки, що займається виготовленням піротехнічних сумішей (з горючих речовин, окислювачів, наповнювачів та барвників для забарвлення вогню й диму) для створення світлових та звукових ефектів (сигнальних ракет, димових шашок тощо).  Універсальний словник-енциклопедія
5. піротехніка — Піроте́хніка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. піротехніка — ПІРОТЕ́ХНІКА, и, ж. Галузь техніки, пов’язана з виготовленням горючих і вибухових сумішей, сигнальних вогнів, ракет, фейєрверків; // Горючі і вибухові суміші, сигнальні вогні, ракети, фейєрверки.  Словник української мови в 11 томах