ребек

ребе́к

-а, ч., ребека, -и, ж.

Смичковий струнний музичний інструмент, що був поширений у Європі з 10-11 ст.

Значення в інших словниках

1. ребек — = ребека (іт. rebeca) — смичковий струнний інструмент, поширений в Європі з Х ст. Спочатку мав два різновиди форми — грушоподібну (типу грецької ліри) та довгасту (як ребаб) з декою із шкіри змії. В XV-XVI ст. родина Р. включала дискант, альт, тенор, бас. Вийшов із вжитку наприкінці XVI ст.  Словник-довідник музичних термінів