Великий тлумачний словник сучасної мови

розбогарадити

розбогара́дити

-джу, -диш, док., розм., рідко.

Дістати, випросити що-небудь десь; роздобути.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розбогарадити — розбогара́дити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розбогарадити — РОЗБОГАРА́ДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко. Дістати, випросити що-небудь десь; роздобути. Де б його розбогарадити грошей (Сл. Б. Грінченка); Не ходи, Гафізе, жебрати До нікчемних жебраків. Можна щось розбогарадити І без злих отих людців (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
  3. розбогарадити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. розбогарадити — РОЗБОГАРА́ДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко. Дістати, випросити що-небудь десь; роздобути. Де б його розбогарадити грошей (Сл. Гр.); Не ходи, Гафізе, жебрати До нікчемних жебраків. Можна щось розбогарадити І без злих отих людців (Крим., Вибр., 1965, 296).  Словник української мови в 11 томах
  5. розбогарадити — Розбогарадити, -джу, -диш гл. Выпросить, раздобыть. Де б його розбогарадити грошей. Канев. у.  Словник української мови Грінченка