Великий тлумачний словник сучасної мови

розбуджувати

розбу́джувати

-ую, -уєш і рідко розбуджати, -аю, -аєш, недок., розбудити, -буджу, -будиш, док., перех.

1》 Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися.

|| перен. Примушувати кого-небудь опам'ятатися, скинувши з себе заціпеніння, відірватися од нав'язливих думок і т. ін.

2》 перен. Спонукати до дії, примушувати бути діяльним, активним.

3》 перен. Сприяти виникненню, прояву або посиленню якихось почуттів, переживань, думок і т. ін.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розбуджувати — розбу́джувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розбуджувати — див. будити  Словник синонімів Вусика
  3. розбуджувати — Будити, побудити, збуджувати, збудити, позбуджувати, обуджувати, обудити, пообуджувати, пробуджувати, пробудити, попробуджувати, буркати, збуркувати, збуркати, позбуркувати, пробуркувати, пробуркати, попробуркувати, розбуркувати, розбуркати...  Словник чужослів Павло Штепа
  4. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., кого, що. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Веретено падає з рук [матері] і, вдарившись об землю, розбуджує [її]...  Словник української мови у 20 томах
  5. розбуджувати — розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
  6. розбуджувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. розбуджувати — Розбу́джувати, -джую, -джуєш і розбуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбуджувати — РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. 1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися.  Словник української мови в 11 томах