розгромлювати

розгро́млювати

-юю, -юєш, недок., розгромити, -омлю, -омиш; мн. розгромлять; док., перех.

1》 Розоряти, спустошувати що-небудь.

|| Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію).

|| рідко. Ламати, руйнувати що-небудь.

2》 Завдавати поразки кому-небудь у бою.

|| перен. Завдавати ідейної поразки кому-небудь, доводячи помилковість поглядів, переконань.

Значення в інших словниках

1. розгромлювати — розгро́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгромлювати — (ворога) розтрощувати, громити, розбивати, п! ПЕРЕМАГАТИ; (країну) розоряти, спустошувати; (підпілля) ліквідувати, знищувати.  Словник синонімів Караванського
3. розгромлювати — РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, і рідко РОЗГРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док. 1. що. Розоряти, спустошувати що-небудь. Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (В.  Словник української мови у 20 томах
4. розгромлювати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам.  Словник синонімів української мови
5. розгромлювати — РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док., перех. 1. Розоряти, спустошувати що-небудь. Виведені з терпіння, робітники 7 січня 1885 р. кинули роботу, і протягом кількох днів розгромили фабричну крамницю..  Словник української мови в 11 томах