роздягати

роздяга́ти

-аю, -аєш, недок., роздягти і роздягнути, -дягну, -дягнеш; мин. ч. роздяг, -ла, -ло і роздягнув, -нула, -нуло; док., перех.

1》 Знімати, скидати з кого-небудь одяг.

|| безос.

|| Знімати, скидати одяг із себе; роздягатися.

|| перен. Розкривати справжню суть кого-небудь.

Роздягати очима кого — уявляти кого-небудь без одежі, голим.

2》 перен. Позбавляти землю, дерева і т. ін. зеленого вбрання.

3》 перен., розм. Руйнуючи, розорюючи, спустошувати, призводити до бідності, злиднів.

4》 розм. Грабувати, знімаючи верхній одяг.

Значення в інших словниках

1. роздягати — роздяга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздягати — (догола) розбирати; (одяг) скидати, знімати; (облудну суть) викривати, п! РОЗВІНЧУВАТИ; ЖМ. грабувати <�роздягаючи>.  Словник синонімів Караванського
3. роздягати — РОЗДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДЯГТИ́, РОЗДЯГНУ́ТИ, дягну́, дя́гнеш; мин. ч. роздя́г, ла́, ло́ і роздягну́в, ну́ла, ло; док., кого. 1. Знімати, скидати з кого-небудь одяг. – Куди ти? – хрестить і перейма [Чіпку] .. Мотря.  Словник української мови у 20 томах
4. роздягати — Роздяга́ти, -га́ю, -га́єш; роздягти́ і роздягну́ти, -дягну́, -гнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. роздягати — РОЗДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДЯГТИ́ і РОЗДЯГНУ́ТИ, дягну́, дя́гнеш; мин. ч. роздя́г, ла́, ло́ і роздягну́в, ну́ла, ло; док., перех. 1. Знімати, скидати з кого-небудь одяг. — Куди ти? — хрестить і перейма [Чіпку].. Мотря.  Словник української мови в 11 томах