розкладник

розкла́дник

-а, ч.

1》 Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи.

2》 перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. розкладник — розкла́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (з навч. літ.). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
3. розкладник — Розкла́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах