розковувати

розко́вувати

-ую, -уєш, недок., розкувати і розкути, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Розбивати, роз'єднувати що-небудь, з'єднане куванням.

|| Знімати кайдани з кого-небудь.

|| перен. Звільняти від залежності, неволі, рабства.

|| Звільняти від підків (коня). Розковувати сили.

2》 Куванням сплющувати, робити тоншим що-небудь.

3》 перен. Звільняти від снігу і льоду (землю, водну поверхню).

4》 заст., уроч. Перековуючи, робити з чого-небудь щось інше.

Значення в інших словниках

1. розковувати — розко́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розковувати — РОЗКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУВА́ТИ, РОЗКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що. 1. що. Розбивати, роз'єднувати що-небудь, з'єднане куванням. Мій Боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. розковувати — Розко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; розко́вуй, -ко́вуйте; розкува́ти, розкую́, -кує́ш; розку́й, -ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розковувати — РОЗКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУВА́ТИ і РОЗКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Розбивати, роз’єднувати що-небудь, з’єднане куванням. Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани (Шевч.  Словник української мови в 11 томах