розкошолюб

розкошолю́б

-а, ч.

Те саме, що розкішник.

Значення в інших словниках

1. розкошолюб — розкошолю́б іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкошолюб — див. багатий  Словник синонімів Вусика
3. розкошолюб — РОЗКОШОЛЮ́Б, а, ч., заст. Те саме, що розкі́шник. Чого се разом обудилися турки-розкошолюби? Чого се біжать перелякавшись? (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. розкошолюб — СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст.  Словник синонімів української мови
5. розкошолюб — РОЗКОШОЛЮ́Б, а, ч., заст. Те саме, що розкі́шник. Чого се разом обудилися турки розкошолюби? Чого се біжать перелякавшись? (Вовчок, І, 1955, 336).  Словник української мови в 11 томах