розпутувати

розпу́тувати

-ую, -уєш, недок., розпутати, -аю, -аєш, док., перех., рідко.

1》 Те саме, що розплутувати.

|| перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь.

2》 Звільняти від пут. Розпутувати коней.

Значення в інших словниках

1. розпутувати — розпу́тувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпутувати — РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що, рідко. 1. що. Те саме, що розплу́тувати. Грек .. почав розпутувати ланцюг, ув'язувати мотуззя (М. Коцюбинський); // перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. розпутувати — РОЗПУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що розплу́тувати. Грек.. почав розпутувати ланцюг, ув’язувати мотуззя (Коцюб., І, 1955, 391); // перен. Розгадувати, з’ясовувати для себе що-небудь.  Словник української мови в 11 томах