Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
розрадник —
розра́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
розрадник —
РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик .. од твоїх порадників та розрадників (Ганна Барвінок); Вона [матуся] мала при мвоїй безмежній і нестерпній скорботі джерело моральної сили...
Словник української мови у 20 томах
розрадник —
РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик.. од твоїх порадників та розрадників (Барв., Опов.., 1902, 282).
Словник української мови в 11 томах
розрадник —
Розрадник, -ка м. Тотъ, который отговариваетъ, отсовѣтываетъ. Трохи одвик од шинку, од своїх порадників та розрадників. Г. Барв. 282.
Словник української мови Грінченка