Великий тлумачний словник сучасної мови

розрадник

розра́дник

-а, ч.

Той, хто втішає, розраджує.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розрадник — розра́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. розрадник — РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик .. од твоїх порадників та розрадників (Ганна Барвінок); Вона [матуся] мала при мвоїй безмежній і нестерпній скорботі джерело моральної сили...  Словник української мови у 20 томах
  3. розрадник — РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик.. од твоїх порадників та розрадників (Барв., Опов.., 1902, 282).  Словник української мови в 11 томах
  4. розрадник — Розрадник, -ка м. Тотъ, который отговариваетъ, отсовѣтываетъ. Трохи одвик од шинку, од своїх порадників та розрадників. Г. Барв. 282.  Словник української мови Грінченка