Великий тлумачний словник сучасної мови

розсідлувати

розсі́длувати

-ую, -уєш, недок., розсідлати, -аю, -аєш, док., перех.

Знімати сідло з осідланої тварини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розсідлувати — розсі́длувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розсідлувати — РОЗСІ́ДЛУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. Знімати сідло з осідланої тварини. Під повіткою батько хутко розсідлував коня (П. Панч); Опинившись на поляні, вершник спритно разсідлав коня, .. а сам .. помчав через букову гущавину (Я. Галан).  Словник української мови у 20 томах
  3. розсідлувати — Розсі́длувати, -лую, -луєш; розсідла́ти, -ла́ю, -ла́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розсідлувати — РОЗСІ́ДЛУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Знімати сідло з осідланої тварини. Під повіткою батько хутко розсідлував коня (Панч, II, 1956, 138); Опинившись на поляні, вершник спритно разсідлав коня,.. а сам.. помчав через букову гущавииу (Галан, Гори.., 1956, 34).  Словник української мови в 11 томах
  5. розсідлувати — Розсідлувати, -лую, -єш сов. в. розсідла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Разсѣдлывать, разсѣдлать. Удівонько молода, розсідлай мені коня. Чуб. V. 817.  Словник української мови Грінченка