Великий тлумачний словник сучасної мови

розтулювати

розту́лювати

див. розтуляти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розтулювати — розту́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розтулювати — РОЗТУ́ЛЮВАТИ див. розтуля́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. розтулювати — ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. розтулювати — Розту́лювати, -ту́люю, -люєш і розтуля́ти, -ля́ю, -ля́єш; розтули́ти, -тулю́, -ту́лиш, -ту́лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розтулювати — РОЗТУ́ЛЮВАТИ див. розтуля́ти.  Словник української мови в 11 томах