романтик

рома́нтик

-а, ч.

1》 Послідовник романтизму (у 1, 2 знач.).

2》 Романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності.

Значення в інших словниках

1. романтик — рома́нтик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. романтик — РОМА́НТИК, а, ч. 1. Послідовник романтизму (у 1, 2 знач.). Жуковський .. перекладав і німецьких романтиків, і Гомера (М. Рильський); Як відомо, саме романтики першими в літературі почали щедро черпати із скарбниці усної народної творчості...  Словник української мови у 20 томах
3. романтик — рома́нтик (франц. romantique) 1. Прихильник романтизму. 2. Переносно – особа, схильна до мрійливості, захопленості героїкою, незвіданим.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. романтик — РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!...  Словник синонімів української мови
5. романтик — Рома́нтик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. романтик — РОМА́НТИК, а, ч. 1. Послідовник романтизму (у 1, 2 знач.). Жуковський.. перекладав і німецьких романтиків, і Гомера (Рильський, III, 1955, 136); Як відомо, саме романтики першими в літературі почали щедро черпати із скарбниці усної народної творчості...  Словник української мови в 11 томах