ручний

ручни́й

-а, -е.

1》 Прикм. до рука 1). Ручна робота.

2》 Який здійснюється руками, без застосування машин.

|| Якого приводять у дію руками.

|| Якого виготовляють руками. Ручне полотно.

Ручний м'яч — спортивна гра в м'яч між двома командами, учасники якої повинні руками закидати м'яч у ворота; гандбол.

3》 Такий, що можна нести в руках (про багаж, кладь і т. ін.).

Ручна кладь — речі пасажира, які знаходяться під час перевезення під наглядом самого пасажира.

4》 Який звик до людини, не боїться її (про тварину).

Значення в інших словниках

1. ручний — ручни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ручний — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. ручний — [ручний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. ручний — РУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до рука́ 1. Ручна робота; Ручний спосіб. 2. Який здійснюється руками, без застосування машин. Для орієнтації корабля на випадок ручного керування космонавт використовує оптичний орієнтатор...  Словник української мови у 20 томах
5. ручний — Ручни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ручний — РУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до рука́ 1. Ручна робота; Ручний спосіб. 2. Який здійснюється руками, без застосування машин...  Словник української мови в 11 томах
7. ручний — Ручний, -а, -е 1) Ручной. І їх славних оковами ручними окрутять. Шевч. 611. 2) О писаньѣ: рукописный. Друковане й ручне письмо читать навчились. К. Дз. 153.  Словник української мови Грінченка