рябо

ря́бо

Присл. до рябий 1).

|| у знач. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. рябо — ря́бо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рябо — РЯ́БО. Присл. до ряби́й 1; // у знач. пред. – Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! – сказала Саня. – Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. рябо — РЯ́БО. Присл. до ряби́й 1; // у знач. присудк. сл. — Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! — сказала Саня. — Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (Н.-Лев., V, 1966, 135).  Словник української мови в 11 томах
4. рябо — Рябо нар. 1) Пестро. Аби, бабо, рябо. Ном. № 5223. 2) Рябо, съ оспинами, съ пятнами на лицѣ. Хоч ряби на виду, так маслаки доладу. Ном. № 7317.  Словник української мови Грінченка