свавілля

сваві́лля

-я, с.

1》 Необмежена влада, відсутність законності, справедливості.

2》 Схильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля.

|| Відображення явищ реальної дійсності, що ґрунтується лише на власному, часто спотвореному, сприйнятті, відступ від правди життя (у творах мистецтва тощо).

3》 Свавільна поведінка, свавільний вчинок.

Значення в інших словниках

1. свавілля — сваві́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. свавілля — див. сваволя  Словник синонімів Вусика
3. свавілля — [свав’іл':а] -л':а  Орфоепічний словник української мови
4. свавілля — СВАВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Необмежена влада, відсутність законності, справедливості. На Сенатській площі ніби досі ще лунає голос декабристів і перший постріл Кюхельбекера – бунтаря проти деспотичного свавілля царату (Іван Ле)...  Словник української мови у 20 томах
5. свавілля — СВАВІ́ЛЛЯ (самочинні дії і схильність до них при нехтуванні думки й волі інших), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, СВАВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОЧИ́НСТВО, САМОВІ́ЛЛЯ, САМОВО́ЛЯ, САМОВІ́ЛЬНІСТЬ, САМОВІ́ЛЬСТВО. Хаотичні затори.. виникали раз у раз внаслідок свавілля водіїв (О.  Словник синонімів української мови
6. свавілля — СВАВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Необмежена влада, відсутність законності, справедливості. На Сенатській площі ніби досі ще лунає голос декабристів і перший постріл Кю-хельбекера — бунтаря проти деспотичного свавілля царату (Ле, Право..  Словник української мови в 11 томах