сей —
СЕЙ, СЯ, СЕ, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля, .. тихий голос поспитав його: “Чи ви знаєте сей будинок?” (Марко Вовчок); – Ти знаєш сього чоловіка? – Знаю, ваше благородіє... (М.
Словник української мови у 20 томах
сей —
сей цей (ст) ◊ ні сей ні той обоє немилі, обоє погані (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
сей —
іти́ / піти́ з (цього́) сві́ту. Умирати. Прощай, ряба кобило! Через тебе з світу іду (Укр.. присл..). піти́ з сьо́го сві́та. Поставили громадою Хрест над сиротою Й розійшлися… Як билина, Як лист за водою, Пішов козак з сього світа (Т. Шевченко).
Фразеологічний словник української мови
сей —
ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В.
Словник синонімів української мови
сей —
Сей, ся, се; в літ. мові цей, ця, це. Для означення часу звичайно сей: сього́ ро́ку; сю ніч; також частіше се́бто
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сей —
СЕЙ, ся, се, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля,.. тихий голос поспитав його: «Чи ви знаєте сей будинок?» (Вовчок, I, 1955, 351); — Ти знаєш сього чоловіка? — Знаю, ваше благородіє… (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
сей —
Сей, ся и сяя, се и сеє мѣст. 1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Ном. № 155. Сеї ласки я і в жида достану. Ном. № 4768. Се ж наша батьківщина. ЗОЮР. І. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка