Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
скитник —
Ски́тник: — монах, що живе у скиті [2,XIII] — чернець або старообрядець, який живе в скиті — віддалік від монастирських будівель [32]
Словник з творів Івана Франка
скитник —
ски́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
скитник —
Чернець, пустельник, див. анахорет
Словник чужослів Павло Штепа
скитник —
СКИ́ТНИК, а, ч. Чернець або старообрядець, який живе в скиті. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались (Сл. Б. Грінченка); Скитник вмер у скиті так, як жив – самотній, тихий, і про смерть його дізнались аж у кілька день пізніш (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
скитник —
САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері).
Словник синонімів української мови
скитник —
СКИ́ТНИК, а, ч. Чернець або старообрядець, який живе в скиті. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались (Сл. Гр.); Скитник вмер у скиті так, як жив — самотній, тихий, і про смерть його дізнались аж у кілька день пізніш (Фр., XI, 1952, 187).
Словник української мови в 11 томах
скитник —
Скитник, -ка м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались. Пирят. у.
Словник української мови Грінченка