скорчити
ско́рчити
-чу, -чиш, док., перех.
1》 Док. до корчити.
|| безос.
2》 Дуже зігнути (у 2 знач.). Скорчити ноги.
3》 розм. Скрививши своє обличчя, надати йому іншого виразу.
4》 перен., рідко. Перемогти, подолати кого-небудь.
Скорчити Лазаря — прикинутися безталанним, нещасним.
Великий тлумачний словник сучасної української мови