скромадити

скрома́дити

-джу, -диш, недок., перех.

1》 Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти.

2》 Шкребучи чим-небудь гострим, твердим по якійсь поверхні, утворювати неприємні звуки.

|| перен., жарт. Старанно писати, натискаючи на перо.

3》 розм. Те саме, що чухати.

Значення в інших словниках

1. скромадити — скрома́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скромадити — див. лаяти; скребти  Словник синонімів Вусика
3. скромадити — СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., що. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. скромадити — скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву. Дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати (Панас Мирний); Гримає (стара), звісно — на невістку...  Фразеологічний словник української мови
5. скромадити — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.  Словник синонімів української мови
6. скромадити — Скрома́дити, -джу, -диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. скромадити — СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Мирний, І, 1954, 253). ◊ Мо́ркву скрома́дити див. мо́рква.  Словник української мови в 11 томах
8. скромадити — Скромадити, -джу, -диш гл. Скоблить, скресть. Моркву, буряки скромадити.  Словник української мови Грінченка