скупчений

ску́пчений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скупчити.

|| скупчено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який зібрався, зійшовся в одне місце.

|| Який згромадився в одному місці.

|| Який розташувався близько один від одного.

|| Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Дзвоники скупчені.

3》 у знач. прикм., рідко. Зосереджений.

Значення в інших словниках

1. скупчений — ску́пчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. скупчений — див. рясний  Словник синонімів Вусика
3. скупчений — СКУ́ПЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ску́пчити. Всі оці тисячі бійців, скупчені зараз у селі, були вже для нього як власні сини (О. Гончар); Уся долина була заставлена повстяними юртами, вони стояли не рядами, а скупчені навколо юрт тисячників (А.  Словник української мови у 20 томах
4. скупчений — Ску́пчений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. скупчений — СКУ́ПЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ску́пчити. Всі оці тисячі бійців, скупчені зараз у селі, були вже для нього як власні сини (Гончар, II, 1959, 400); Уся долина була заставлена повстяними юртами, вони стояли не рядами...  Словник української мови в 11 томах