славетник

славе́тник

-а, ч.

1》 рідко. Уславлений чоловік.

2》 заст. Міщанин.

Значення в інших словниках

1. славетник — Славетник, -ка м. 1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17. 2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.  Словник української мови Грінченка