солодкозвучний

солодкозву́чний

-а, -е.

1》 Який видає приємні, ніжні звуки; який має гарний голос, що милує слух. Солодкозвучна бандура. Солодкозвучна ліра.

|| Який звучить ніжно, приємно; який милує слух. Солодкозвучний голос.

2》 Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Солодкозвучна мова.

Значення в інших словниках

1. солодкозвучний — солодкозву́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. солодкозвучний — СОЛОДКОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який видає приємні, ніжні звуки (перев. про музичні інструменти). Солодкозвучна бандура; Солодкозвучна ліра; Солодкозвучні струни. 2. Який милує слух (про голос, слова, вірші і под.). Солодкозвучний голос; Солодкозвучна мова; Солодкозвучний тенор.  Словник української мови у 20 томах
3. солодкозвучний — СОЛОДКОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який видає приємні, ніжні звуки; який має гарний голос, що милує слух. Солодкозвучна бандура; Солодкозвучна ліра; // Який звучить ніжно, приємно; який милує слух. Солодкозвучний голос. 2. Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Солодкозвучна мова.  Словник української мови в 11 томах