сотворяти

сотворя́ти

-яю, -яєш, недок., сотворити, -рю, -вориш, док., перех., книжн.

1》 Те саме, що створювати.

2》 Робити, здійснювати що-небудь.

|| у сполуч. з ім. Здійснювати те, що назване іменником.

Значення в інших словниках

1. сотворяти — сотворя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сотворяти — див. ТВОРИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. сотворяти — СОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого, що, книжн. 1. Те саме, що ство́рювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (М.  Словник української мови у 20 томах
4. сотворяти — СТВО́РЮВАТИ (давати початок існування чомусь новому; виробляти що-небудь внаслідок творчої праці), ТВОРИ́ТИ, УТВО́РЮВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ перев. уроч., поет., СОТВОРЯ́ТИ заст.; ВИВО́ДИТИ (звичайно нові різновиди рослин, тварин). — Док.  Словник синонімів української мови
5. сотворяти — СОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех., книжн. 1. Те саме, що ство́рювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. сотворяти — Сотворя́ти, -ря́ю, -єш сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною. Чуб. V. 482.  Словник української мови Грінченка