Великий тлумачний словник сучасної мови

сплюгавити

сплюга́вити

-влю, -виш; мн. сплюгавлять; док., перех., рідко.

Зганьбити, заплямувати, принизити кого-, що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сплюгавити — сплюга́вити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. сплюгавити — СПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. сплюга́влять: док., кого, що, рідко. Зганьбити, заплямувати, принизити кого-, що-небудь. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  3. сплюгавити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
  4. сплюгавити — СПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. сплюга́влять: док., перех., рідко. Зганьбити, заплямувати, принизити кого-, що-небудь. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (Стельмах, Правда.., 1961, 49).  Словник української мови в 11 томах