споглядальник

спогляда́льник

-а, ч.

1》 Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач.

2》 Той, хто схильний до споглядання.

Значення в інших словниках

1. споглядальник — спогляда́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. споглядальник — СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач. 2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх – Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (П. Дорошко).  Словник української мови у 20 томах
3. споглядальник — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо).  Словник синонімів української мови
4. споглядальник — СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач. 2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх — Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (Дор., Тобі, народе..  Словник української мови в 11 томах