Великий тлумачний словник сучасної мови

спокутувати

споку́тувати

-ую, -уєш, недок. і док., рідко спокутати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

Заслуговувати чим-небудь прощення за щось.

|| Нести покарання за злочин, провину; розплачуватися.

Спокутувати гріх (гріхи) — а) молячись, дотримуючись посту і т. ін., заслуговувати прощення за що-небудь, зроблене проти релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.; б) визнаючи свою провину перед ким-, чим-небудь, намагатися її виправити.

Спокутувати життям що — умирати, жертвувати собою ради чого-небудь.

Спокутувати [свою] вину (провину) — добрими ділами, вчинками, доброю поведінкою намагатися заслужити прощення за що-небудь, зроблене проти кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. спокутувати — споку́тувати дієслово недоконаного і доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. спокутувати — недок. і док., каратися, покутувати, заслужувати прощення; (за гріх) розплачуватися; (життям) жертвувати; док. ще відпокутувати.  Словник синонімів Караванського
  3. спокутувати — [споукутуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
  4. спокутувати — СПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., рідко СПОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що і без дод. 1. Заслуговувати чим-небудь прощення за щось.  Словник української мови у 20 томах
  5. спокутувати — споку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В.  Фразеологічний словник української мови
  6. спокутувати — СПОКУ́ТУВАТИ що (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ заст., ВІДПОКУ́ТУВАТИ зах. — Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати.  Словник синонімів української мови
  7. спокутувати — Споку́тувати, -тую, -туєш, -тує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спокутувати — СПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., рідко СПОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Заслуговувати чим-небудь прощення за щось.  Словник української мови в 11 томах
  9. спокутувати — Спокутувати, -тую, -єш гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.  Словник української мови Грінченка