спорожняти

спорожня́ти

-яю, -яєш і спорожнювати, -юю, -юєш, недок., спорожнити, -рожню, -рожниш, док., перех.

1》 Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; випорожняти.

|| З'їдаючи або випиваючи що-небудь, робити посудину порожньою.

|| безос.

2》 фізіол. Виділяючи кал через пряму кишку, робити шлунок порожнім.

Значення в інших словниках

1. спорожняти — спорожня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спорожняти — СПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРОЖНИ́ТИ, рожню́, ро́жни́ш, док., кого, що. 1. Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; спорожняти, випорожняти.  Словник української мови у 20 томах
3. спорожняти — СПОРОЖНИ́ТИ (зробити порожнім, видаливши щось), ВИ́ПОРОЖНИТИ, ЗВІЛЬНИ́ТИ від чого, ОПОРОЖНИ́ТИ рідше. — Недок.: спорожня́ти, споро́жнювати, випорожня́ти, випоро́жнювати, звільня́ти, опорожня́ти, опоро́жнювати.  Словник синонімів української мови
4. спорожняти — СПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРОЖНИ́ТИ, рожню́, ро́жни́ш, док., перех. 1. Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; спорожняти, випорожняти.  Словник української мови в 11 томах
5. спорожняти — Спорожняти, -няю, -єш сов. в. спорожнити, -жню́, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Рудч. Ск. II. 199. Нехай спорожню глечичок, а то він з водою. Новомоск. у. Коряк той спорожнили. Мкр. Н. 31.  Словник української мови Грінченка