Великий тлумачний словник сучасної мови

спітніти

спітні́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Укритися потом.

|| Стати вологим від поту, просякнути потом.

2》 тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. спітніти — спітні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. спітніти — СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Укритися потом. В дворі Настя вимішує свиням у цебрі – з цебра пара. Настя спітніла (С. Васильченко); Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. спітніти — ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПРІ́ТИ розм., УПА́РЮВАТИСЯ (ВПА́РЮВАТИСЯ) розм., ЗОПРІВА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. спітніти — СПІТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Укритися потом. В дворі Настя вимішує свиням у цебрі — з цебра пара. Настя спітніла (Вас., III, 1960, 330); Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (Донч.  Словник української мови в 11 томах
  5. спітніти — Спітні́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів. 2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка