старенький

старе́нький

-а, -е.

Пестл. до старий 1-3).

|| у знач. ім. старенький, -кого, ч.; старенька, -кої, ж., пестл. Людина, що прожила багато років.

Значення в інших словниках

1. старенький — старе́нький 1 прикметник старе́нький 2 іменник чоловічого роду, істота стара людина  Орфографічний словник української мови
2. старенький — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. старенький — СТАРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до стари́й 1–3. Та най собі заспіваю, поки молоденька, Тоді буду газдувати, як буду старенька (з народної пісні); – Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. старенький — Ого, ч., див. старий. Розумієш, старенький, адже він тягне на цілого капітана (Ю. Андрухович).  Словник сучасного українського сленгу
5. старенький — СТАРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до стари́й 1-3. Та най собі заспіваю, поки молоденька, Тоді буду газдувати, як буду старенька (Коломийки, 1969, 95); — Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. старенький — Старий, -а, -е 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ.  Словник української мови Грінченка