старовір

старові́р

-а, ч.

1》 рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець.

2》 перен. Людина, яка дотримується старих звичаїв, звичок, смаків тощо.

Значення в інших словниках

1. старовір — старові́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старовір — СТАРОВІ́Р, а, ч. 1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (С. Васильченко); Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку.  Словник української мови у 20 томах
3. старовір — СТАРОВІ́Р рел. (послідовник старої віри), СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, СТАРООБРЯ́ДНИК. Видно, довго бродив в тайгових глибинах змучений і пристрасний старовір (О. Довженко); Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик); Секта старообрядників.  Словник синонімів української мови
4. старовір — СТАРОВІ́Р, а, ч. 1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (Вас., І, 1959, 349); Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку.  Словник української мови в 11 томах