старожитній

старожи́тній

-я, -є.

Який існував, жив у давні часи.

|| Який виник, був створений у давні часи.

|| Який був поширений, прийнятний і т. ін. у давні часи.

Значення в інших словниках

1. старожитній — старожи́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старожитній — СТАРОЖИ́ТНІЙ, я, є. Який існував, жив у давні часи. Вже античні греки та старожитні індуси користувалися дощоміром (із журн.); // Який виник, був створений у давні часи.  Словник української мови у 20 томах
3. старожитній — СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.  Словник синонімів української мови
4. старожитній — Старожи́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. старожитній — СТАРОЖИ́ТНІЙ, я, є. Який існував, жив у давні часи. У мистецтві завжди багато від дитинства. Це тонко вловив ще Маркс, говорячи про старожитніх греків (Літ. Укр., 17.Х 1969, 3); Вже античні греки та старожитні індуси користувалися дощоміром (Вітч.  Словник української мови в 11 томах
6. старожитній — Старожи́тній, -я, -є = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197.  Словник української мови Грінченка