старчити

ста́рчити

-ить, док., безос., діал.

Вистачити.

Значення в інших словниках

1. старчити — Вистачати (сил) [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. старчити — ста́рчити дієслово доконаного виду вистачити безос., діал.  Орфографічний словник української мови
3. старчити — СТА́РЧИТИ, ить, док., безос., діал. Вистачити. Доки же нам старчить крові, а серця у груди б'ють, Най нас гріє жар любові на забутий темний люд (О. Партицький).  Словник української мови у 20 томах
4. старчити — СТА́РЧИТИ, ить, док., безос., діал. Вистачити. Доки же нам старчить крові, а серця у груди б’ють, Най нас гріє жар любові на забутий темний люд (Пісні та романси.., II, 1956, 171).  Словник української мови в 11 томах