стоптувати

сто́птувати

-ую, -уєш, недок., стоптати, стопчу, стопчеш, док., перех.

1》 Топчучи, приминати, псувати посіви, траву і т. ін.

|| Топчучи щось, приминати, псувати на ньому посіви, траву і т. ін.

|| Сколупувати що-небудь.

|| Наступаючи на кого-небудь, знищувати, розтоптувати.

|| Забруднювати що-небудь, залишаючи на ньому слід ніг. Стоптати підлогу.

|| перен. Паплюжити, зневажати кого-, що-небудь.

|| тільки док., розм. Те саме, що виходити I 1).

|| тільки док., жарт. Станцювати.

2》 Носячи, робити старим або непридатним для користування (взуття, підбори і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. стоптувати — сто́птувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стоптувати — див. топтати  Словник синонімів Вусика
3. стоптувати — СТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., СТОПТА́ТИ, стопчу́, сто́пчеш, док., кого, що. 1. Топчучи, приминати, псувати посіви, траву і т. ін. Стоптав би я тебе, руто, Та з жалю не можу (С. Руданський); // Топчучи щось, приминати, псувати на ньому посіви, траву і...  Словник української мови у 20 томах
4. стоптувати — РОЗТОПТА́ТИ (топчучи, знищити), СТОПТА́ТИ, РОЗТОВКТИ́, РОЗТОЛОЧИ́ТИ діал. — Недок.: розто́птувати, сто́птувати, розто́вкувати. Павло розтоптав чоботом недопалок (Григір Тютюнник); Стала баба куріпочку заганяти.  Словник синонімів української мови
5. стоптувати — Сто́птувати, -тую, -туєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стоптувати — СТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., СТОПТА́ТИ, стопчу́, сто́пчеш, док., перех. 1. Топчучи, приминати, псувати посіви, траву і т. ін. Стоптав би я тебе, руто, Та з жалю не можу (Рудан., Тв.  Словник української мови в 11 томах