струхнути

I стр`ухнути-не; мин. ч. струх, струхла, струхло і струхнув, -нула, -нуло; док., розм.

Те саме, що струхлявіти.

II струхн`ути-ну, -неш, док., перех. і неперех., рідко.

Те саме, що струснути.

Значення в інших словниках

1. струхнути — стру́хнути дієслово доконаного виду розм. струхну́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. струхнути — СТРУ́ХНУТИ, не, док., розм. Те саме, що струхля́віти. * Образно. – Я знаю, що ваші дукати і струхнуть при вас! – спалахнула панночка (Л. Яновська). СТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., рідко. Те саме, що струсну́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. струхнути — ТРУХЛЯ́ВІТИ (робитися трухлим), ТРУ́ХНУТИ, ПОРОХНІ́ТИ, ПОРОХНЯ́ВІТИ (ПОРОХНА́ВІТИ), ТРУХЛІ́ТИ, ВИТРУХА́ТИ розм., СТРУПІШІ́ТИ діал. — Док.: струхля́віти, потрухля́віти, стру́хнути, потру́хнути, спорохні́ти, спорохня́віти, струхлі́ти, ви́трухнути.  Словник синонімів української мови
4. струхнути — СТРУ́ХНУТИ, не, док., розм. Те саме, що струхля́віти. *Образно. — Я знаю, що ваші дукати і струхнуть при вас! — спалахнула панночка (Л. Янов., I, 1959, 121). СТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що струсну́ти. Слідчий Руллер..  Словник української мови в 11 томах
5. струхнути — Струхнути, -хну, -неш гл. = струснути. Коли б струхнув хоть головою. Котл. Ен. II. 31. --------------- Струх(ну)ти, -хну, -неш гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. І. 138.  Словник української мови Грінченка