Великий тлумачний словник сучасної мови

стріпонути

стріпону́ти

-ну, -неш, док., однокр.

1》 перех. і неперех. Підсил. до стріпнути.

2》 перех., перен. Вивести зі стану спокою, активізувати когось; збудити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. стріпонути — стріпону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. стріпонути — СТРІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. кого, що і без прям. дод. Підсил. до стріпну́ти. Вона кокетливо стріпонула волоссям (Ю. Шовкопляс); Франко слухав, мрійними, холоднуватими очима дивився перед себе.  Словник української мови у 20 томах
  3. стріпонути — СТРІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. 1. перех. і неперех. Підсил. до стріпну́ти. Вона кокетливо стріпонула волоссям (Шовк., Інженери, 1948, 340); Франко слухав, мрійними, холоднуватими очима дивився перед себе.  Словник української мови в 11 томах