судомити

судо́мити

-мить; мн. судомлять; недок.

1》 перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити.

|| безос.

2》 перех. і неперех., безос. Те саме, що ламати 6).

Значення в інших словниках

1. судомити — судо́мити дієслово недоконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. судомити — див. КОРЧИТИ; (руки й ноги) ламати, крутити.  Словник синонімів Караванського
3. судомити — Зводити (кінцівки), корчити, ламати (про хворобу) Фразеологічні синоніми: судомити від голоду; судомити у суглобах  Словник синонімів Вусика
4. судомити — СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок. 1. що. Викликати судому, зводити судомою; корчити. Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні... (О.  Словник української мови у 20 томах
5. судомити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість.  Словник синонімів української мови
6. судомити — СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок. 1. перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити. Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні… (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
7. судомити — Судомити, -млю, -миш гл. 1) Корчить, сводить. Щоб тобі ноги посудомило. Прилуцк. у. 2) Ломить. Е, судомить мене щось. Канев. у.  Словник української мови Грінченка