судьбище

су́дьбище

-а, с., заст., ірон.

Суд (у 1-4 знач.).

Значення в інших словниках

1. судьбище — су́дьбище іменник середнього роду суд арх., ірон.  Орфографічний словник української мови
2. судьбище — СУ́ДЬБИЩЕ, а, с., заст. Суд (у 1–4 знач.). [Калеб:] Гай-гай! стареча пам'ять! Виразно ж тут [у Біблії] стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. судьбище — СУ́ДЬБИЩЕ, а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.). [Калеб:] Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут [у біблії] стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л. Укр., III, 1952, 77).  Словник української мови в 11 томах